ФК „Закарпаття” впевнено крокує до поставленого завдання – підвищення у класі. Запорукою такого прогресу є цілеспрямована робота тренера, футбольних функціонерів та й самовіддача гравців на полі. Важливе значення мали і навчально-тренувальні збори у зимове міжсезоння, та й добре проведена селекційна робота в клубі. Велика роль у цій ланці належить одному з керівників клубу - віце-президенту Олегу Мукомелу. Отож, про клуб, нових гравців та особисте - у розмові з віце-президентом ФК „Закарпаття” Олегом Мукомелом

- Олегу Вікторовичу, як доля пов’язала вас з ФК "Закарпаття" і ви стали одним з його керівників?

- Футболом займався з дитинства, закінчив Нікопольський спортінтернат, потім грав у складі нікопольського "Колоса", відслужив військову строкову службу. Після повернення з лав радянської армії знову захищав кольори нікопольського клубу, але в 1991 році потрапив в автомобільну аварію і на активній спортивній кар’єрі довелося поставити хрест. Тим не менш, з футболом не порвав, став працювати футбольним функціонером. Спочатку з 1992 по 1994 пропрацював у новотроїцькій "Таврії" (Херсонська область), цей клуб поставив собі завдання вийти у другу лігу. Але в 1995 р. через те, що керівництво району та області відмовилося фінансувати клуб, то, звісно, поставлене завдання стало недосяжним. Переїхав у рідний Дніпропетровськ, де упродовж 10 років займався бізнесом. У цей час волею долі, коли "Закарпаття" потрапило до вищої ліги, запропонували роботу в Ужгороді. Перед нами було поставлене завдання - зберегти прописку у вищій лізі і допомогти тренерському складу в роботі. Дане завдання ми виконали.

- Як склалися ваші стосунки з тодішнім головним тренером "Закарпаття" Віктором Ряшком?

- Одразу ж у мене склалася думка про те, що тренувальний процес у клубі не відповідає рівню команди вищої ліги, запропонував інвесторам клубу змінити тренера, але до моєї думки в той час не прислухалися. Мова не йшла про те, щоб відсторонити Ряшка від роботи в клубі, а змістити його на посаду другого тренера, а на його місце запросити фахівця з відповідним досвідом роботи, який би зміг конструктивно вибудувати стиль гри команди. Тим більше, через нестабільне фінансове становище на початку сезону ми втратили п’ятьох ключових гравців - Руслана Яроша, Валентина Слюсара, Тараса Луценка, Жолта Нодя, Олександра Шевцова, а рівноцінну заміну їм знайти не вдалося. Прийшли новобранці з "Динамо-2", котрі не одразу зуміли зігратися в клубі. Головний тренер Віктор Ряшко після низки поразок команди, без будь-якого тиску згори, подав у відставку, - мабуть, розумів, що не зуміє виконати поставлене перед ним завдання. За моєю ініціативою новим коучем "Закарпаття" запросили Петра Кушлика. Особисто керувався тим, що Петро Іванович - досвідчений спеціаліст, тривалий час працював за кордоном, потім допомагав Віталію Кварцяному тренувати "Волинь", та й у минулому був непоганим футболістом.

- В зимове міжсезоння в клубі з’явилося багато новачків, як би ви їх оцінили? Більше того, Петро Кушлик на останній прес-конференції нарікав на проблеми в захисній ланці команди, як її вирішуватимете?

- Трохи не згідний з думкою тренера, що в нас є якісь проблеми в обороні. Ви погляньте на турнірну таблицю - і все стане зрозумілим. "Закарпаття" найменше м’ячів пропустило, то які, на мою думку, проблеми можуть бути. Маю лише кадрову проблему - Чучман поки що не в тій формі, в якій би ми його хотіли бачити, тому доводиться на місце переднього захисника відтягувати Данаєва. Щодо інших нових особистостей, котрі з’явилися в складі команди, то Сергій Задорожний – досвідчений футболіст, котрий постійно грав у вищій лізі, запрошувався до складу збірної України, був капітаном криворізького „Кривбасу”. На даний час в нього психологічний спад, у Сергія серйозно захворів батько. Але дуже сподіваємося, що він нам допоможе виконати завдання, а потім гратиме в нашій команді і у вищій лізі. Юрій Целих перебуває в нас на правах оренди, хотілося б нам бачити Юрія на контракті, тож будемо домовлятися про нього з ФК „Харків”. Молодий Андрій Ковальчук – це наша перспектива, взяли хлопчину, який пройшов відповідну школу. Василь Кардаш провів кілька ігор у складі команди і покинув розташування клубу, тож ми змушені були розірвати з ним контракт. Іван Козоріз відповідних рекомендацій не потребує, Сашу Мітіча взяли як досвідченого форварда, який мав досвід виступів в українському чемпіонаті в складі луцької „Волині”, тим паче ще не повністю відновився після серйозної травми Олександр Бурий. Андрій Вітошинський – це вже немолодий гравець, як-не-як 26 років, ми взяли його з другої ліги. Але те, що він зараз перебуває в тіні – тимчасове явище. Єдину проблему маємо з Андрієм Бойком – досвідчений гравець, але має серйозну травму привідного м’яза. Поспішили його випустити на поле і він знову зламався. Надіємося, як тільки залікується, він покаже свої здібності. Тобто підбирали футболістів на конкретні позиції та ігрові ланки. Як на мене, то головна проблема в нас – це лінія атаки, наші форварди мало забивають, в основному це завдання поки що виконують хавбеки.

- Наразі ужгородський клуб впевнено крокує до підвищення в класі. Цікаво, як "підганятимете" необхідну базу та інфраструктуру до вимог вищої ліги?

- Разом з президентом клубу та всім керівним складом будемо вести переговори з потенційними інвесторами, які б вклали кошти в розвиток команди. Зараз ведемо переговори з підприємством "Гроклін-Карпати", вже є попередні домовленості на взаємовигідну співпрацю, ведемо перемовини з компанією "Ніко-Україна", котра представляє в країні дилерську мережу "Мітцубісі". Крім того, клуб, згідно з підписаним договором з Ужгородською спортивною дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву з футболу, видав вихованцям СДЮШОРу футбольну форму і м’ячі та виплатив двом класам стипендію. Необхідно, щоб наші вихованці залишалися в закарпатській команді, а не від’їжджали в Донецьк та Київ. Трансферну політику формуватимемо так, що юнаків за просто так від нас не забиратимуть. Але підростаюча молодь - це перспектива, сьогодні в клуб ми змушені брати футболістів з інших регіонів. Нам потрібно сформувати команду, яка здатна реально змагатися у вищій лізі, а не попасти в еліту лише для того, щоб потім звідти вилетіти. А дублюючий склад команди, який повинен бути у вищій лізі, створюватимемо з вихованців СДЮШОРу 1990-1991 років народження.

В іншому ж у нас маса проблем, місцева влада ніяку допомогу клубу не надає, навіть не обіцяє у перспективі це робити.

- Відомо, що клуб має певні проблеми з керівництвом стадіону. Довгий період узгоджували підписання договору про оренду полів "Авангарду". Як зараз співпрацюєте з директором стадіону?

- Зрозуміло, що керівник стадіону "Авангард" - людина, яка обіймає певну посаду, і відповідно він людина підневільна - від нього вимагають, і він в свою чергу вимагає від інших. Між клубом і дирекцією стадіону великої конфронтації немає, є чисто робочі конфлікти. Зрозуміло, що замість необхідного одного мільйона на розвиток інфраструктури стадіону виділили з міського бюджету всього сто тисяч, то на ці кошти реально привести в порядок бодай два поля дуже важко. Ми це розуміємо і всіляко намагаємося йти назустріч адміністрації стадіону у підготовці поля до гри. В майбутньому ж знову, по завершенні діючого договору щодо користування полями і інфраструктурою стадіону, будемо вести переговори щодо продовження співпраці, адже кращого поля від стадіону "Авангард" в області нема. Та в ході домовленостей з керівництвом міста і області сподіватимемося на їхнє порозуміння. Не можна допустити, щоб вимагати від клубу по 500 тисяч гривень на рік, скинути весь баланс утримання стадіону на клуб і все.

- Як співпрацюєте якраз з місцевою владою?

- Кілька разів ми зверталися до представників місцевої влади. Навіть була зустріч з міським головою Ужгорода Сергієм Ратушняком. Правда, він одразу ж повідомив, що ніякої допомоги клубу не надаватиме, правда, й не встромлятиме "палки в колеса". В облдержадміністрації деяку моральну підтримку відчуваємо лише від заступника голови ОДА Івана Качура. Хочеться, звісно, щоб місцева влада хоч якусь невелику частку внесла в розвиток нашого клубу. Де таке бачено, щоб ні один начальник з ОДА не ходив на футбол, там взагалі роблять вигляд, що в нас не існує футбольного клубу.

- Чи встигаєте займатися й іншим видом діяльності поза футболом. Є у вас хобі?

- Поза футболом ще займаюся бізнесом. А у вільний час стараюся відвідувати визначні історичні місця в країні. От цього року вже встиг побувати в Києво-Печерській лаврі. В таких святих місцях забуваєш про нашу "буремну політику" і трохи заспокоюєш душу та набираєшся позитивною енергії.

- Яка мета у віце-президента ФК "Закарпаття"?

- Щоб наш клуб виступав у вищій лізі і знаходився в турнірній таблиці між восьмим та дванадцятим місцями. Хочеться трохи стабільності і солідності.

- Чи завершилася вже судова тяганина з ОСК "Закарпаття"?

- По нині судові слухання продовжуються. Чергове судове засідання повинно пройти 25 квітня.

- Які у вас побажання до вболівальників?

- Дуже хочу, щоб наші вболівальники навчилися вболівати за свій клуб. Наш клуб не має з боку вболівальників і десятої частини тієї підтримки, яку має запорізький "Металург", харківський "Металіст" чи дніпропетровське "Дніпро". Це не докір, а велике прохання.