Тринадцятий футбольний сезон в Україні закінчився. Зараз у державі триває коротке літнє міжсезоння та підготовка до наступного розіграшу. Саме час оцінити виступ підопічних Володимира Лозинського, озирнутися назад та спробувати проаналізувати причини невдач....

А розпочиналося все не так вже й погано. Прес-конференція перед стартом сезону, представлення новачків, сміливі заяви президента та тоді головного тренера Андрія Баля про наміри замахнутися на місце у «євро зоні». Той склад, який впевнено врятував «біло-зелену» гвардію від вильоту в першу лігу в минулому чемпіонаті при деякому підсиленні безперечно міг претендувати на такі звершення. Але дуже швидко у Полтаві почали виникати патові ситуації. Зникали гравці, змінювалися тренери, велася не зрозуміла нікому в Україні трансферна діяльність. Після відставки Баля – запросили Долматова. Два місяці та два дні працював у нас російський фахівець і знову у Полтаві інформаційний привід для ЗМІ – чергова тренерська відставка.

Взимку у Полтаві з’явився Володимир Лозинський, який провів з командою міжсезоння та заявив, що з тим складом, який є в Полтаві можна вирішувати серйозні завдання, які ніхто так і не відмінив. А чому б і ні? Після зимової паузи «Ворскла» була восьмою і при вдалій грі у другому колі цілком могла замахнутися на вище...Але не так сталося, як хотілося б. Численні травми провідних гравців не дозволили «Ворсклі» жодного разу

у другому колі зіграти оптимальним складом. Проблеми команди Володимира Лозинського було видно не озброєним оком від матчу до матчу. Особливо жахливими вони були у захисті. Подумати тільки, команда з Полтави пропустила у 13-му чемпіонаті 49 м’ячів. Більше не має ні у кого. Результат відомий. 14 підсумкове місце і лише одне очко врятувало «Ворсклу» від пониження у класі. Сезон, який мав стати з претензіями на європейські амбіції, в результаті виявився провальним, найневдалішим в історії виступів команди у вищій лізі українських незалежних чемпіонатів.

Сьогодні не слід озиратися назад і черговий раз говорити про ті невдачі, слід йти вперед і чекати нових успіхів, за якими у Полтаві вже встигли скучити.

Источник: Дмитро Говтвяниця