Саша Мітіч лише у другому колі дебютував у складі "Волині", але вже зажив слави вправного бомбардира. А його дубль у Полтаві дозволив нашій команді здобути важливе виїзне очко. Розповіддю про свій шлях у футболі Саша люб'язно погодився поділитися з волинськими уболівальниками...

- Саша, розкажи трішки про себе

- Народився я в Сербії у невеличкому місті Пірот, що неподалік від болгарського кордону.

- А коли ти пов'язав свою долю з футболом?

- У футбол я почав грати в 10 років, потім пройшов місцеву футбольну школу. А взагалі, вся моя футбольна кар'єра пов'язана з рідним містом, де я й грав до 25 років, після чого й приїхав до "Волині".

- Виступав ти також тільки за команду рідного міста?

- Так, це команда "Раднічкі" (Пірот), що виступає у другій сербській лізі (аналог української першої - прим. авт.). Загалом, перейти до іншого клубу було важко, адже я був пов'язаний контрактом з "Раднічками", які хотіли великі гроші за мій трансфер. Пізніше, коли контракт добігав до свого закінчення, клуб зменшив суму трансферу і тоді я потрапив до "Волині".

- На який термін ти підписав контракт з "Волинню"?

- На три роки.

- Чи можеш порівняти чемпіонати України та Сербії?

- Ну, загалом у нашому чемпіонаті футболісти менше бігають, зате технічно виглядають краще, ніж гравці українського чемпіонату. Тут на першому місці стоїть фізична підготовка. У тактичному плані сербські футболісти також виглядають краще, але бігають дуже мало. Та й взагалі, у нас на першому місці стоїть робота з м'ячем.

- До збірної тебе ще не запрошували?

- Ні. Поки що.

- До "Волині" тебе запросили нинішньої зими...

- Так. В грудні я приїхав на перший збір до Закарпаття, потім вирушив з командою до Туреччини і Віталій Кварцяний вирішив залишити мене у команді.

- А окрім "Волині" мав ще якісь пропозиції?

- Взагалі-то я дійсно мав запрошення від сербських клубів. Хоча, три роки тому я був на перегляді в московському "Динамо", а минулої зими запрошувала до себе "Црвєна Звєзда". Але "Раднічкі" просили за мене досить великі гроші, тому клуби й не зійшлися між собою. А "Волинь" третя солідна команда, котра зацікавилася мною. І, як бачите, тепер я у Луцьку...

- Як тобі чемпіонат України? Має якісь особливості?

- Взагалі-то я вперше граю на такому високому рівні, але чемпіонат мені подобається - дуже добра організація, гарні стадіони по всій Україні...

- Які українські команди тобі сподобались з тих, проти кого ти вже грав?

- Дуже сподобався "Дніпро" - хороша команда. Та й "Шахтар" досить сильний. Я б сказав, що ці дві команди найсильніші, хоча ще не грав проти київського "Динамо". А так, виділив би ще "Арсенал", "Борисфен", "Чорноморець" - це також непогані клуби. Це дуже відрізняється від сербського чемпіонату. У нас "Партизан" та "Црвєна Звєзда" на дві голови вищі від інших команд. В Україні навпаки - підбір клубів більш рівний, незважаючи на лідерство "Динамо" та "Шахтаря.

- У Сербії ти досить часто відзначався голами?

- Взагалі-то нерідко. Але часто заважали травми. Так, в минулому сезоні у першому колі я забив 10 голів, а потім отримав травму коліна і решту сезону довелося пропустити. У цьому сезоні також - забив 9 голів, а потім перейшов до "Волині". Та й коли служив у армії часто забивав.

- Розкажи, будь-ласка, про це детальніше.

- У 1999-2000 роках довелося відслужити рік. Там я виступав за місцеву армійську команду, що виступала в третій лізі, щось типу чемпіонату області. Коли я повернувся додому, мій клуб також грав у третій лізі, Али ми відразу ж вийшли до другої. Там я грав три роки.

- Який з тих голів, що ти вже забив за "Волинь" тобі запам'ятався найбільше?

- Звичайно, що гол у ворота "Дніпра".

- Що можеш сказати про головного тренера "Волині" Віталія Кварцяного?

- Що можу сказати - нормальний тренер, усе чудово. Іноді кажуть, що Віталій Володимирович багато кричить. А який би то був тренер, якби не кричав? Емоцій у нього багато - він дуже любить футбол, та й в житті дуже чудова людина.

- Матч в Полтаві... Ти вийшов на поле за рахунку 0:1 і відразу ж змінив його на нашу користь. Які у тебе були думки протягом матчу?

- Відзначитись у матчі мені вдалося майже відразу після виходу на заміну. І тоді всі думки були лише про те, як би забити ще один гол і перемогти. А коли ми вийшли вперед, чомусь пригадався матч з "Дніпром", коли "Волинь" вигравала 2:1 і пропустила гол на останній хвилині. І як на зло - знову пропустили гол через власні помилки.

- Чи маєш якихось кумирів у світовому футболі? Команди, гравці?

- Мені дуже подобається лондонський "Арсенал", а особливо його форвард Тьєррі Анрі. Я вважаю його найкращим футболістом світу, це дуже хороший футболіст.

- Волинські вболівальники за манерою гри порівнюють тебе якраз з Анрі. Прагнеш рівнятися на нього?

- Ну, це дуже тяжко, практично неможливо, але я стараюся грати якнайкраще.

- Підходить до завершення чемпіонат. Які матчі складалися важче - ті, що грали на початку другого кола чи нинішні?

- Важче грати нині. Ми почали готуватися до сезону з середини грудня, тому нині вже дещо втомилися...

- А що скажеш про "Волинь"? Подобається тобі команда?

- Зараз у нас дуже хороша команда, усі гравці досить вправні футболісти, нормальні люди. У нас згуртований колектив - Гоча Трапаїдзе, Борис Чеботарь, капітан Василь Сачко, Юра Петров, Тарлан Ахмедов, Алєксандар Трішовіч. Маємо два досить добрих воротаря - Яна Золну та Олександра Гуменюка.

- На твою думку хто б з гравців "Волині" зміг підсилити якийсь серйозний клуб з амбітними намірами?

- Я думаю, що це Василь Сачко. Він справжній професіонал. Крім того, у нього є всі якості, необхідні для капітана команди. А крім того, що він гарний футболіст, це ще й досить хороша, приязна людина. Взагалі, коли Василь на полі, то команді легше грати, легше забивати.

- Як тобі грається у парі з Василем? На прес-конференціях Віталій Кварцяний відмічає, що пара нападників Мітіч - Сачко починає приносити результат команді.

- Як я уже казав, Василь кваліфікований футболіст, і мені з ним досить легко грається. Це досить добре.

- Те що у "Волині" нині три твоїх співвітчизника допомагає тобі?

- Звичайно, тим більше, що Міодраг Джудовіч та Алєксандар Трішовіч стабільно грають. Урош Мілосавлєвіч теж добрий гравець, але він у Запоріжжі довго не грав у зв'язку з травмою, тому він нині тільки виходить на пік форми.

- Окрім співвітчизників з ким товаришуєш найбільше?

- З Яном Золною, він до речі, також розмовляє сербською, з Северином Ганцарчиком, з Гочею Трапаїдзе. А взагалі, у нас досить дружна команда і я товаришую з усіма гравцями.

- Ну що ж, бажаємо тобі успіхів у виступах за нашу команду.

За матерiалами fc.volyn.net