20 вересня. Луцьк. 19.00. Стадіон "Авангард". 6000 глядачів. 18 градусів.

Судді: Ярковий (Фастів) — 8,3 Куб'як — 8,5 Звєрєв — 8,3

Делегат ФФУ: В. Трошкін (Київ).

12. Нестеренко, 3. Розгон, 4. Ахмєдов, 6. Гулієв, 11. Домбраї, 9. Митрофанов (К), 20. Гончаренко (16. Коц, 89), 23. Ланько, 8. Гащин (22. Сіанкам, 79), 19. Алієв (10. ісмайлов, 63), 7. Сачко

Тренер:

Віталій Кварцяний

32. Горяїнов, 2. Задорожний (к), 4. Грановський, 15. Мікадзе, 27. Котов, 5. Платонов (8. ірісметов, 67), 20. Селезньов (14. Маткевич, 37), 19. Коваленко, 11. Андрієнко

30. Данченко, 10. Кудінов (7. Телятников, 78)

Тренер:

Володимир Мунтян

Прорвало. Першу перемогу нарешті здобуто. В принципі, до цього вже йшло і всі наші прилади показували, що "Кривбас"-то ми точно проб'єм і нарешті перервем домашню безпереможну серію, яка тягнеться ще з 8 травня (тоді жертвою волиняк стало київське "Динамо"). Гра команди ставала кращою від матчу до матчу, кількість створюваних голевих моментів зростала в геометричній прогресії, та чогось постійно не вистачало: то останнього пасу, то завершального удару, то вчасно підставленої ноги, - останнє місце тисло на мізки футболістам і сковувало їхні дії.

Про "Кривбас" з минулого чемпіонату в нас залишились тільки найкращі спогади: 2 перемоги із загальним рахунком 3:0, причому перший тайм минулорічної гри у Луцьку можна вважати взірцем атакуючих дій і, як казав Валентин Щербачов (коли його ще пускали коментувати футбол), треба було б заносити до підручників футболу. Тоді за рахунок шаленого настрою і космічних швидкостей волинякі з ходу вкинули криворізьцям 2 голи. Чогось подібного ми очікували від "Волині" і в цю суботу. Тим більше, що ще після матчу з "Арсеналом" Микола Волосянко особисто обіцяв нам порвати "Кривбас". Колян виявився пацаном слова і, хоч сам на поле не вийшов через травму, обіцянку виконав за допомогою своїх партнерів. А партнери його виходили на матч заведеними, рішучими і як ніколи згуртованими. Схоже, нарешті промалювалась більш-менш остаточна картина зі складом: в захисті (зліва направо) - Розгон, Ахмедов, Гулієв, в центрі півзахисту - Ланько і Домбраї, на флангах - Гончаренко і Митрофанов, під нападниками - Гащин, у нападі - Сачко та Алієв. За відсутності травмованого Гуменюка (кажуть, Сіанкам йому на тренуванні руку зламав) місце у воротах знову зайняв Рома Нестеренко.

"Кривбас" не сильно і заперечував, коли з перших хвилин центром поля та ініціативою заволоділи лучани. "Волинь" атакувала, криворіжці вміло захищались і вичікували на свій шанс. Цей їхній єдиний шанс припав на 25-ту хвилину: Ахмедов пішов у відбор до бокової лінії, а за відсутності свого ліберо наші захисники трохи начудили зі штучним офсайдом і провтикали Кудинова, який прийняв м'яч, трохи пооглядався, невірячи в такий подарунок долі, пішов на ворота і хотів пробити між ногами Нестеренку. Ха, наївний - з Ромичем такі фокуси не проходять. Це був перший та останній стопудовий момент гостей, бо волинякі після цього стали діяти обережно і майже безпомилково. До кінця тайму сипались вже тільки наші атаки. То Сачко робив небезпечні скиди, після яких Алієву не вистачало кількох мілісекунд аби пробити (захисники зняли м'яч з ноги), то Вовка Гащин згадував молодість і бив через себе як якийсь Жан-П'єр Папен (дуже неточно), то Митрофанов крутив зі штрафних у дальній кут (Горяінов був на місці). На 34-ій хвилині Ганц (клікуха Гащина у вузьких футбольних колах) отримав розрізний пас, і вийшов по центру на Горяїнова. Поклавши на траву воротаря "Кривбаса", Вовка пробив по майже порожніх воротах (захисник на лінії "не в щьот"), але влучив в поперечину. А потім були навіси, кутові, удари і знову навіси. і так аж до кінця тайму.

Другий тайм розпочався з того, чим закінчився перший. На 58-ій хвилині на голові у Василя Сачка з'явилась біла пов'язка, крізь яку виднілась кров - під час кутового Васьок вчергове безстрашно пішов на верхову дуель і розбив собі вісок. Моментом же істини стала 65-та хвилина. Той же ж Василь Сачко з обмотаною бинтами головою, як поранений партизан кинувся на фланговий навіс Гулієва і в падінні метрів з 11 вколотив м'яч в правий верхній кут. Через 10 хвилин знову навіс справа - Сачко виграє 2-ий поверх, скидає на Гащина, поки захисники і воротар намагаються забрати у Володькі м'яч, Вася встигає підбігти, всіх розкидати і пробити під перекладину. 2:0.

Тут нарешті розкрився "Кривбас" і пішла весела гра. Нашим форвардам при прийомі м'яча в центрі поля вже не доводилось бачити перед собою 5-6 усміхнених обличь в чорній формі, тому тут вже йшли і сольні проходи, і розпасовки, і гра п'яткою. Гості теж пару раз вискакували 3 в 3 з нашими захисниками, але Тарлан Ахмедов вчергове показав, що обирати позицію він таки вміє. Чим ближче було до кінця матчу, тим більше порушень робили криворіжці. Попередження отримав навіть Лаврентій... ні, не Берія, - Мікадзе. Але, як виявилось, хлопець не менш жорсткий - Фаррух ісмайлов залишав поле вже у супроводі наших лікарів.