Вихованець львівського футболу Олег Шкред у 1999 році ще зовсім у юному віці поїхав до Донецька, аби спробувати закріпитися у складі тодішнього віце-чемпіона країни «Шахтарі». Проте примхлива футбольна доля так і не дозволила Олегу стати «своїм» ані в «Шахтарі», ані в маріупольському «Іллічівці», де йому довелося пограти останні чотири сезони. Адже футболіст так і не отримав постійного місця в основному складі цих команд. Тепер за кілька місяців до свого 25-річчя – віку футбольної зрілості – Олег повернувся до рідного Львова, аби спробувати себе проявити у складі львівських «Карпат». Разом з кореспондентом тижневика «Карпати» Олег Шкред згадав вісім років свого перебування на Донеччині та пояснив, чому повернувся до Львова.

- Олеже, тебе не було у Львові вісім років, тому молодші вболівальники уже, мабуть, і не згадають твого прізвища. Розкажи про те, як розпочинав свою кар’єру у Львові.

- Моїм першим тренером можна вважати Володимира Безуб’яка, який почав тренувати мене фактично з восьми років. У віці 16 років дебютував у складі «Карпати-2», за які провів три поєдинки. Після восьмого класу вступив до Львівського училища фізичної культури, підписавши одразу контракт з ФК «Львів».

- Зараз Володимир Безуб’як входить до тренерського штабу основної команди «Карпат». Які спогади про цього фахівця у тебе лишилися після першого знайомства, що відбулося майже 20 років тому?

- Володимир Йосипович ніколи не був особливо суворим тренером. Він завжди прислухався до дітей. Можна сказати, що до кожного юного футболіста у нього був окремий підхід.

- Твоя кар’єра в ФК «Львів» була дуже короткою, адже фактично одразу ти вирушив на схід країни до донецького «Шахтаря»…

- За це велике спасибі мушу сказати тодішньому президенту ФК «Львів» Олександру Діденку. Він ніколи не заперечував проти того, аби гравець його клубу переходив до сильнішої команди. Більше того, були випадки, коли він сам знаходив варіанти для футболістів. До речі, так само з ФК «Львів» у київське «Динамо» перейшов голкіпер Мар’ян Марущак.

- Окрім можливості переходу в «Шахтар», у тебе були інші варіанти продовження кар’єри?

- Звичайно. Річ у тім, що я був гравцем юнацької збірної України, а до молодих талановитих гравців завжди був і є підвищений інтерес з боку провідних клубів. У мене, окрім «Шахтаря», були цікаві пропозиції з Росії. Був також варіант переходу в один з німецьких клубів. Міг також опинитися і в київському «Динамо».

- Та все ж ти вибрав саме «Шахтар». Як тобі, 17-річному юнаку, було їхати через усю країну в місто, яке за своєю ментальністю кардинально відрізняється від Львова?

- Безперечно, спочатку було дуже важко, адже, окрім того, що Донецьк – це зовсім інше місто, я поїхав дуже далеко від своїх батьків та друзів. Добре, що тоді у «Шахтарі» грали футболісти, з якими я був знайомий ще з часів виступу у юнацькій збірній України. Це, зокрема, Геннадій Скідан та Артем Савін. Але період адаптації у «Шахтарі» пройшов досить швидко, і за деякий час я уже звик до Донецька.

- До речі, як часто під час донецького етапу твоєї кар’єри тобі випадала можливість приїжджати до рідного Львова?

- Можливість заїжджати до Львова випала одного разу в зимове міжсезоння і ще раз - під час короткої літньої перерви.

- Незважаючи на великий потенціал, тобі так і не вдалося закріпитися в «основі» донецького «Шахтаря»…

- Коли я приїхав у Донецьк, команду тоді тренував Віктор Прокопенко. За часів його тренерства я потрапляв до заявки основної команди, а також зіграв у кількох поєдинках в Кубку України. Вважаю, що шанс закріпитися в «основі» «Шахтаря» у мене був. Проте у той момент, коли, здавалося, міг розраховувати на місце у стартовому складі, я дуже серйозно травмував коліно – сталося це на тренувальних зборах молодіжної збірної України у Німеччині. В результаті мені видалили меніск, після чого про футбол довелося забути на півроку. Потім повернутися до числа гравців, які претендують на місце в основному складі, мені так і не вдалося. Воно й не дивно, адже в «Шахтарі» другого шансу не дають.

- З ким тоді конкурував за місце в основному складі «Шахтаря»?

- У Донецьку завжди грали кваліфіковані гравці. Аби потрапити до «основи», мені тоді довелося б потіснити Старостяка або ж Коваля – на той час футболістів збірної України. Звичайно, 18-річному футболісту зробити це було дуже складно.

- У твоїй кар’єрі є також період, коли тобі довелося пограти за вінницьку «Ниву»…

- У 2002 році тренерський штаб «Шахтаря» вирішив, що я вже переріс той вік, який відповідає принципу формування другої команди «Шахтаря». Тому для того, аби підтримувати ігрову форму, мене віддали в оренду до вінницької «Ниви», в якій я провів тринадцять поєдинків. Після цього я знову повернувся в Донецьк…

- …Але ненадовго, адже невдовзі ти уже опинився у маріупольському «Іллічівці».

- Так, коли у мене закінчувався контракт з «Шахтарем», мені зателефонували з Маріуполя, запропонувавши пограти за «Іллічівець». Я одразу погодився і переїхав до Маріуполя. Там тоді була дуже сильна команда, за яку грали такі знані майстри, як Шищенко, Цихмейструк, Закарлюка.

- Яке зі східних міст нашої країни тобі сподобалося найбільше?

- Відверто кажучи, Донецьк як місто мені не сподобалося. Маріуполь, на мою думку, краще. Все-таки біля самого міста Азовське море.

- Коли після кількох проведених сезонів у Маріуполі тобі запропонували повернутися до Львова, як сприйняв цю пропозицію?

- З великою радістю, адже я отримав можливість після багатьох років повернутися додому та зіграти у футболці львівських «Карпат». Найбільше ж зраділи мої рідні, з якими відтепер бачитимуся постійно, а не лише під час міжсезонних відпусток.

- З кимось із футболістів, котрі сьогодні виступають у складі «Карпат», ти був знайомий раніше?

- Так, ще за часів виступів у ФК «Львів» був знайомий з Миколою Лапком. Також знав Максима Фещука, а ще Богдана Шуста, який зараз виступає у «Шахтарі».

- Олеже, чи був готовий до того, що місце в основному складі «Карпат» тобі доведеться виборювати через поєдинки за «дубль»?

- Звичайно, мене про це попередив тренерський штаб команди. Та я і сам розумію, що на момент мого приїзду до Львова моя ігрова та функціональна форма була далекою від ідеальної. Окрім того, доводиться налагоджувати ігрові зв’язки з новими партнерами по команді. Проте сподіватимемося, що своєю грою обов’язково принесу користь «Карпатам».

Источник: Юрій Басенко

Інформаційний центр ФК "Карпати"