За останні півроку Богдан Шуст зробив карколомний стрибок з дубля львівських “Карпат” до основи донецького “Шахтаря”, а за тиждень до свого 20-ліття дебютував у барвах національної збірної України

Трансфер у один мільйон євро став сенсацією футбольного міжсезоння не лише в Україні, але й у Європі, де подібними сумами можуть похвалитися лише лічені стражі воріт. За словами спортивного директора “Шахтаря” Віктора Прокопенка, найбільше враження на гірників справила гра Шуста у кубковому матчі “Карпат” проти “Шахтаря”, де воротар не припустився жодної помилки.

Богдан Шуст підписав з “Шахтарем” п’ятирічний контракт. Хоча подробиці укладання рекордного трансферу часом нагадували вестерн. Телефонний дзвінок з Донецька зі спокусливою пропозицією пролунав у львівській квартирі Шустів (батько голкіпера – декан ЛНУ ім.. І. Франка) на сам Свят-вечір. Порадившись з керівництвом, передусім з почесним президентом клубу Петром Димінським, Богдан Шуст у супроводі гендиректора „Карпат” Богдана Федоришина (на жаль, вже покійного) вирушив до Донецька. Подейкують, що переговори були складними і тривали мало не цілий день.

Димінський запросив за Шуста два мільйони у.о. Федоришин кілька разів був готовий розвернутись і залишити Донецьк, однак 7 січня контракт було підписано.

За цей час Шуст вже встиг непогано проявити себе у матчах Кубка УЄФА та національного чемпіонату, де румунський наставник донеччан Мірча Луческу довіряє йому місце у воротах почергово з чехом Яном Лаштувкою. 20-річний голкіпер також має шанси поїхати на чемпіонат світу у Німеччині. У той час, коли травмувався Олександр Шовковський, саме Шусту довірив ворота збірної у контрольній грі з Азербайджаном Олег Блохін. А наставник “молодіжки” Олексій Михайличенко вже включив його до заявки на участь у молодіжній першості Європи-2006 у Португалії, де наприкінці травня дебютує наша команда.

- Сьогодні у “Шахтарі” є три сильних голкіпери, - розповідає Богдан Шуст. – Тому конкуренція дуже сильна. Мені ж залишається виконувати всі настанови тренерів, які вирішують кого поставити на матч. Звісно, хотілося б грати в кожному матчі і набрати хорошу форму до “молодіжного” Євро-2006 та чемпіонату світу. Зараз Луческу ставить нас на гру почергово з Яном. Але ніхто не “сачкує” на тренуваннях, навіть колишній воротар збірної Дмитро Шутков у будь-який момент готовий зайняти місце у воротах.

- Але раніше президент “Карпат” Петро Димінський зауважив, що однією з умов твого переходу до “Шахтаря” було місце саме основного голкіпера...

- Петро Петрович знав мої можливості, Але у Донецьку все залежатиме від стану моєї готовності.

- Мірчу Луческу вважають одним з кращих тренерів Європи. Які у тебе з ним стосунки?

- Коли я лише перейшов в “Шахтар”, Луческу придивлявся до мене. А потім сказав, що я нормально адаптувався, і маю всі шанси заграти в воротах. Але наразі Луческу не проводить зі мною якихось індивідуальних бесід.

А найбільше здружився в Донецьку я з українцями. Насамперед з капітаном Анатолієм Тимощуком, ще одним колишнім лучанином Артемом Федецьким, який зараз грає за “Шахтар-2”, та з хмельничанином Дмитром Чигиринським. Хоча останній свого часу грав у Львові, але ми пересікалися на полі лише в чемпіонаті міста.

- А як “зіркові” донецькі бразильці тебе називають?

- Називають “Богдан”, тільки з наголосом на першому складі.

- Які твої враження від дебютного матчу у збірній Олега Блохіна?

- Блохін лише напередодні початку матчу в Баку дав зрозуміти, що надасть мені перевагу перед дніпропетровцем Олександром Кернозенком. Гадаю, що можливості Кернозенка були відомі, тому Блохін та тренер воротарів Юрій Роменський вирішили перевірити мене в ділі. Матч завершився з рахунком – 0:0, тому, вважаю, що відстояв непогано. Але мені дуже допомогли старші товариші по команді. А після гри Олег Володимирович пожартував, що навіть чекав гіршого...

- Тобі не здається дивним, що наставник “молодіжки” Олексій Михайличенко тримав тебе в запасі, а тренер головної команди країни відразу поставив першим номером?..

- Можливо тому, що разом з “Шахтарем” я доволі рано розпочав підготовку до сезону – непогано відстояв у воротах на Кубку Першого (російського) каналу в Ізраїлі, зіграв два матчі в Кубку УЄФА. А щодо “молодіжки”, то спочатку в мене не було ігрової практики і тренер ставив у ворота інших. А потім, непогано проявив себе у воротах полтавчанин Андрій П’ятов, тому тренеру видніше...

Звісно, мені дуже хочеться отримати місце у воротах на “молодіжному” Євро-2006 у Португалії. Але якщо наставники довірятимуть, то дуже хочеться зіграти й на Мондіалі у Німеччині.

- А ти знайомий з Олександром Шовковським, який зараз повернувся у ворота “Динамо” після травми?

- Ні, ще жодного разу з ним не спілкувався.

- А які стосунки з П’ятовим – основним конкурентом на місце у воротах у команді Михайличенка?

- Робочі стосунки. Працюємо разом на тренуваннях, готуємося до матчів. Але не більше: просто так не телефонуємо один одному...

- А чому ти взагалі обрав місце у воротах, адже у дитинстві всі мріють забивати голи?

- Я доволі пізно, тільки у 15-річному віці, потрапив в організований футбол – коли мене зачислили в школу “Карпат”. Але ще ганяючи м’яча у дворі частіше стояв у воротах. А до спорт школи пішов за компанію з однокласником, який вже ходив на заняття до ДЮСШ. На полі багато футболістів, а воротар один. Недарма хорошого голкіпера вважають – половиною команди. У дитинстві кумиром був данець Пітер Шмейхель, а зараз воротар “Челсі” Пітер Чех.

- Ти якось зізнався, що Тимощук є твоїм “персональним водієм” – возить тебе на авто на тренування?

- Так, бо я досі не маю автомобіля. Найперше моє завдання – придбати собі квартиру. Зараз я живу в трикімнатній службовій квартирі у центрі Донецька – на вулиці Артема. Просто Анатолій мешкає недалеко від мене, тому й підкидає на базу. У крайньому випадку прошу когось іншого, або їжджу на таксі. А дружина Анатолія Надя (власник і головний редактор журналу CITY LIFE. – Авт.) навіть ходила зі мною по магазинах, допомагаючи купити “одяг на вихід” – джинси, курточку, сорочку...

- На вулиці вже впізнають?

- Іноді трапляється.

- З домашніми часто спілкуєшся?

- Так, рідні скучають – зідзвонюємось по кілька разів на день. Мрію також приїхати в гості до діда – в Судову Вишню. Там справді смачні вишні ростуть. Ходимо на рибалку. Люблю також сирники, пельмені, хоча сам можу приготувати хіба що яєчню...

- Твій батько викладає історію в університеті, а ти її любиш?

- Щиро кажучи, не дуже. Читаю щось легше, наприклад детективи. Іноді вожу з собою підручники, адже вчуся у Львівському аграрному університеті. А в дорозі на матч переважно слухаю італійську музику – люблю пісні Адріано Челентано, Ероса Рамазотті.

- Під час он-лайн спілкування з фанами “Шахтаря” ти зізнався, що твоя дівчина живе у Хмельницькому?

- Ми познайомилися з Оксаною завдяки моєму другу Євгену Шмакову. Оксана - подруга його дівчини. Вона студентка Міжрегіональної академії управління персоналом у Хмельницькому. Оксані – 19 років. Спершу ми довгий час спілкувалися телефоном, який дав Женя, переписувались. А потім Оксана приїхала до Львова на матч “Карпат”. Після гри ми двоє погуляли по центру Львова, посиділи в кафе. Можу сказати, що мені все подобається в Оксані: врода, розум, доброта. Зараз ми постійно передзвонюємось.

Постійно спілкуюсь також з своїми друзями в “Карпатах” – Юрою Мартищуком, Максимом Фещуком та іншими.

Мрію також придбати квартиру у Львові, бо дуже люблю рідне місто.

- Чого би ти хотів досягнути в футболі?

- Хотів би виграти з “Шахтарем” багато титулів. Гадаю, що цього року чемпіон України визначиться у заключному турі, або в додатковому “золотому” матчі з “Динамо”. А надалі хотів би зіграти в одному з елітних європейських чемпіонатів – в Італії чи в Іспанії...