Після матчу Україна – Данія перші особи країни були готові прокоментувати побачене. Віце-прем'єр українського уряду Микола Томенко поділився своїми враженнями від перемоги національної збірної.

-Я вірив в те, що ми переможемо. Ще на Майдані я пообіцяв, що ми завжди будемо разом з нашими громадянами. І я запропонував президенту та уряду усім разом прийти на матч. Я не почув серйозних аргументів проти. Я не бачу проблеми в тім, що ми сиділи разом з вболівальниками. Абсолютно все було толерантно, ввічливо. Єдине, що я попросив, що Віктор Андрійович не зможе дати 50-60 тисяч автографів, а дав лише кілька сотень. То ж він під час перерви так само працював, як і футболісти. Тренер і команда сказали йому, щоб він і надалі ходив на матчі, адже він дійсно фартова людина. Ми були разом з командою і хоч на один відсоток, але їй допомогли. Хіба болільники, які люблять свою країну можуть бути нетолерантними або агресивними? В першому секторі все було дуже ввічливо. Президент спілкувався з уболівальниками. Можна сказати, що ми зруйнували ще один міф про те, влада сидить за склом і не може бути серед уболівальників. Ми разом кричали душею й серцем: “УКРАЇНА!” Президент зустрівся з Андрієм Шевченком ще до початку матчу. Вони обговорили як його авторитет і наші зірки футболу будуть допомагати новій владі боротися з багатьма соціальними проблемами. Він підключився до кількох програм, таких як боротьба з безпритульністю, допомога дітям. Маємо кілька спільних проектів, де Андрій буде активно просувати ці ідеї. З Шевченком вдалося поспілкуватися і про українських футбол, який потребує серйозних змін і управлінських в тому числі. Ми домовилися, що за тиждень запропонуємо свіжі ідеї, згідно з якими фінансові та господарські дискусії залишилися у минулому і ми тільки приходили на стадіон радіти успіхам українського футболу і наших клубів. Коли Андрій коментував для президента особливості українського футболу, коли обговорювалися заміни або характер гри, то дійсно – факт залишається фактом – що ми не маємо так багато українських футболістів, які б на рівні представляли збірну. Тому якщо ми не змінимо приниципи організації футболу, коли всі будуть ходити і руки будуть труситися над українськими футболістами, а не над африканськими або центральноєвропейськими, у нас нічого не зміниться.