єрко Микулич: “У Львові не вистарчає подиху моря, але є чудовий уболівальник”

Наша довідка

Народився 26 серпня 1976 року в місті Задар (Хорватія). Зріст 181 см, вага 74 кг. Вихованець футбольної школи НК «Задар». Виступав за хорватські команди «Поседарія», “Дінару», НК «Задар». У «Карпатах» з 28 грудня 2002 року.

Коли мова заходить про легіонерів, то це виклакає багато суперечок. і у цьому є свій підтекст, адже більшість гравців, які грають в Україні не показують тої гри, яку від них вимагають. Та все ж є і винятки. Скажімо оборонець “Карпата” єрко Микулич до приїзду у Львів був нікому не відомий, але досить скоро став своїм у команді, і наполегливою працею на тренуваннях доказав, що вартий місця в основному складі.

Сьогодні, завжди життєрадісний із щирою посмішкою хорват єрко Микулич гість на сторінках нашої газети.

Спочатку був баскетбол

- єрко, ти не так часто потрапляєш на газетні шпальти, тому цікаво довідатись про твої перші кроки у футболі.

- Спочатку був баскетбол. Саме цей вид спорту найпопулярнішій у моємо рідному місті Задарі. З радістю намагався влучати у кошик оранжевою кулею та одного часу спробував пограти у футбол. і зрозумів, що бити ногами по м’ячу мені більше до вподоби, а ніж кидати руками. Починаючи з десяти років потрапив до футбольної школи міста, яка мала назву “Задар”, і саме у ній пройшов шлях від дитячої команди до дорослої. Моїм першим наставником був Жарко Анжелич і саме він відразу знайшов мені місце в обороні.

- Нині в Україні багато нарікань на те, що діти не мають умов для тренувань. А в твоїй країні є з цим проблеми?

- У Хорватії дитячому футболу приділяють велику увагу. Згадую, що я тренувався на хороших полях. Та і нині з хорватських дітлахів немають проблем, де тренуватися. Адже хороші тренувальні умови, це перша запорука підростанню майстерності і бажанню займатися футболом.

- А чи були якісь успіхи чи гучні перемоги у тебе в юнацькі роки?

- Наша юнацька команда грала у фіналі Кубка Хорватії. Пригадую міжнародний турнір у Франції, де зібралося чимало шкіл відомих клубів. Ми виступили досить успішно і ми посіли третє місце.

- Перехід з юнацького футболу у дорослий був важким?

- Він пройшов якось непомітно. З шістнадцяти років почав грати у команді другої ліги “Поседарія”. і саме в цій команді почав набиратися ігрового досвіду, а вже через два роки повернувся до команди, яка мене виховала – НК “Задар”. Правда у сезоні 1996-1997 років мені довелося виступати за команду, знову ж таки другої ліги, “Дінару” з міста Кнін. А причиною стала військова служба, яка є обов’язковою у нашій країні. Після її закінчення, а вона тривала півтора року, повернувся до НК “Задар”. Роки проведені за команду з рідного міста згадую з приємністю. До речі моїм тренером у цій команді був іван Каталинич, який донедавна очолюваав запорізький “Металург”.

- і як довго ти тренувався під його керівництвом?

- Лише один рік. Поки його не запросили очолити “Хайдук”.

Згоду їхати до Львова дав відразу

- Поступово ми підійшли до того, щоб довідатись, як ти опинився у львівіських “Карпатах”?

- Наприкінці минулого року у нашому клубі виникли певні проблеми, тому вирішив, що настав час змінити команду. і мій агент з Хорватії Марко Налетіліч запропонував поїхати до львівських “Карпат”. Я довго не вагався і дав добро. Правда мої рідні намагалися мене втримати, мовляв їдеш у невідому країну. Дійсно я мало, що знав про “Карпати” і місто Львів, але посидівши біля комп’ютера знайшов в інтернеті чимало цікавої інформації.

- Не вже не було інших пропозицій?

- Були. Запрошували хорватські команди “Хайдук” (Спліт), “Рієка” (Рієка)… Та я обрав Україну.

- До Львова ти приїхав не один, а з земляками балканцями, серед яких і тренер іван Голац?

- Це звичайно полегшало адаптацію. З іваном Голацом раніше не був знакомий, лише знав про нього, як хорошого захисника, який грав за “Партизан”, “Саутгемптон”. Та мені до вподоби його тренування і тактика на матчі, він є сторонником атакуючого футболу.

- і як тобі перший сезон в “Карпатах”?

- Взагалі чемпіонат України мене приємно вразив. Повірте він високого рівня і значно цікавіший від хорватського. Спочатку було трохи важко, адже в кожному матчі великі навантаження. Майже усі команди рівні за класом, гравці фізичні готові і суперники мають хороших нападників. Щодо своєї гри, то вважаю, що головним завданням було закріпитися в основному складі. Адже нині чимало ваша преса пише про легіонерів, які відбувають номера в командах. Я не хотів би щоб про мене таке писали. Я приїхав допомогти “Карпатам” і радувати уболівальників. Хотів би відзначити львівських прихильників, таких годі пошукати навіть в європі.

- У 14 матчах ти отримав 5 попереджень. Чи незабагато?

- В Хорватії по цьому показнику завжди був на першому місці (сміється). Можливо забагато карток, як для дебюту. Та моє завдання оборона власних воріт, а зіграти без порушення інколи важко, тому судді і роздають жовті картки. Стараюся оцінити свої дії у кожному матчі, і прихожу до думки, що інколи буваю жорстким на полі, а інколи не встигаю за діями суперників.

- А може українські судді досить сурово до тебе ставляться?

- Та ні. До суддів у мене претензій немає. Я завжди зосереджений на грі, тому арбітри для мене на полі непомітні.

- Який з проведених матчів за “Карпати” уже запам’ятався?

- °х було не так багато, тому всі пам’ятаю. Та все ж виділив би матч у Львові з “Арсеналом”. Незважаючи на поразку ми показали хороший футбол і заслуговували принаймі на нічию. У цій грі мені вперше вдалося забити гол в чемпіонаті України. Був дуже радий, адже захисники не так часто відзначаються голами.

- За свій колишній клуб теж забивав?

- Два, три голи щосезону зі стандартних положень забивав.

- У “Карпатах” тобі дістався п’ятий номер. Ти завжди під ним грав?

- У Хорватії завжди діставалися різні номера. В “Карпатах” дали п’ятірку, хоча сказали, що це номер ігоря Лучкевича. Я мав розмову з ігорем і сказав, коли він повернеться, то номер буде знову його.

- Нині Лучкевич на трансфері, а значить нічого не потрібно віддавати?

- Відверто мені шкода, що Лучкевич залишає команду. Він хороший футболіст про якого можна сказати професіонал. Крім цього ігор просто чудова і відверта людина.

- Умовами контракту в “Карпатах” задоволений?

- Гріх нарікати. Клуб усе виконує.

- Чи маєш автомобіль?

- У Львові віддаю перевагу маршруткам та трамваю, інколи таксі. На тренування возить клубний автобус. Натомість дома маю “Фіат Уно”. На такому автомобілі добре було би їздити вузенькими вулицями Львова. До речі місто мені дуже подобається, як і люди. єдине чого мені не вистарчає, це подиху моря.

- З ким товаришуєш у команді?

- З ігорем Йовичевичем, Сенадом Тігані. А найчастіше зустрічаюсь із Сергієм Ковальчуком. До речі під час відпустки хотів Сергія з його дівчиною запросити до себе в Задар. Моє місто невелике, проте досить гарне і знаходиться на узбережжі Адріатичного моря. Але у Сергія виникли проблеми з візою, тому додому їздив сам.

- До української кухні звик?

- Жодних проблем. У Львові вперше скоштував гречку і вона мені дуже сподобалась.

Дома постійно робив ставки у букмекерських конторах

- і як пройшла відпустка?

- Досить добре. Півроку не був дому, тому хотілося усіх відвідати.

- Місцеві уболівальники впізнавали?

- Звичайно. Чимало років відіграв в Задарі. Підходили і розпитували про новий клуб. А букмекерських конторах містах тепер висять мої фотографії та атрибутика львіської команди.

- Чи частий гість таких закладів?

- Якщо відверто, то коли грав у Хорватів відвідував букмекерів щодня. Натомість у Львові жодного разу не робив ставок.

- В Хорватії приймають ставки на матчі українського чемпіонату?

- Приймають.

- А як проводить вільний час єрко Микулич?

- Коли є вільний день після матчів, то намагаюсь його провести дома біля телевізора чи комп’ютера. Коли в мене гостювала улюблена дівчина, то ми інколи прогулювалияс чарівним Львовом.

- А ну розкажи про свою симпатію?

- °° звати Даніеля. Вона навчається в університеті міста Рієка. Найближчим часом знову приїде до Львова.

- А родичі тебе уже навідували?

- Ще ні. Та цього року мабуть, що приїдуть брати близнюки Марін та Даніель, які старші від мене на вісім років. Хочу, щоб і мама побачила, де нині перебуває її син.

До вподоби італійський чемпіонат

- Який зарубіжний чемпіонат тобі до вподоби?

- італійський. Можливо, тому що часто оглядав матчі серії “А” та “В”. Та й сама італія не так далеко від Хорватії. Наприлад чимало моїх земляків на паромі їздять до ітадлії оглядати матчі. Найпростіше паром дістатися Анкони.

- Мабуть улюблений клуб та футболіст теж з італії?

- Мені подобався “Мілан”, коли там грав Бобан. А так улюбленого клубу, як такого немає. Серед гравців завжди подобалась гра Віаллі.

- А як оцінюєш гру національної команди своєї країни? і чи здібні футболісти?

- Збірна потрохи набирає обертів і впевнений, що про неї ще заговорять фахівці. Зараз проходить зміна поколінь, тому треба трохи часу. Хоча у відбірковому турнірі команда грає досить впевнено. А серед юних вундеркіндів міг би відзначити Серну з “Хайдука”, який уже на провідних ролях, як в клубі так і збірній. Зараз цим гравцем зацікавився донецький “Шахтар”. Також мені подобається гра Леко, який є гравцем київського “Динамо”.

- Про потрапляння до збірної Хорватії мрієш?

- Нині це важко, адже грає в команді, яка не є навиду. Потрібно “Карпатам” пробитися у єврокубки і тоді європейські селекціонери поглядатимуть у сторону гравців команди.

- “Карпати” уже цього року могли грати в Кубку інтертото, але прогавили момент. Твоє ставлення до цього турніру?

- Як би там не було, але це європейські змагання і їх варто поважати. Сподіваюсь гравцям цікаво було би зіграти і уболівальники могли би побачити міжнародні матчі. Я би не відмовився від участі в цьому турнірі.