Провівши перше тренування у своїй новій команді „Металург” (Донецьк), екс-гравець „Карпат” і „Чорноморця” дав ексклюзивне інтерв’ю тижневику „Карпати”

У минулому чемпіонаті „Карпати” зуміли взяти очки у матчах з усіма суперниками, окрім „Чорноморця”, якому двічі поступилися - 0:1. І в обох поєдинках переможний м’яч у складі „моряків” забивав вихованець львівського футболу, екс-карпатівець Сергій Даниловський. Наступної неділі до Львова на очне побачення з „Карпатами” завітає донецький „Металург”. Цей матч у столиці Галичини очікують не лише з величезним інтересом, а й певною насторогою. Справа в тім, що з 1-го серпня Сергій Даниловський, якому за два тижні виповниться 26 років, став новоспеченим „металургом”.

- Сергій, про твій переїзд у Донецьк було відомо ще наприкінці минулого чемпіонату. Однак новий сезон ти все ж розпочав у Одесі...

- Все дуже просто. Контракт з „Чорноморцем” у мене був до 31-го липня 2007 року. Щоправда, коли я підписав контракт із „Металургом”, то між клубами було досягнуто джентльменської угоди, згідно з якою Одесу я мав залишити одразу по завершенні останнього матчу минулого сезону, який „Чорноморець” проводив у Львові. Однак коли, окрім мене, табір „моряків” покинули ще п’ятеро гравців основного складу та головний тренер Семен Альтман, керівництво „Чорноморця” попросило мене залишитися в Одесі до завершення угоди, аби допомогти у поєдинках Кубка Intertoto. Зважаючи на ставлення до мене в Одесі як з боку керівництва клубу, так і вболівальників, я згодився. Хоч і без ентузіазму, але дало на це згоду і керівництво донецького „Металурга”.

- Як вважаєш, був у „Чорноморця” шанс пройти „Ланс”?

- Шанс є завжди. Оцінюючи ситуацію об’єктивно, ми розуміли, що фаворитом у нашій парі був „Ланс”. Проте без боротьби віддавати путівку в Кубок UEFA ми не збиралися. Скажу чесно, загалом суперники нас переграли, та це й не дивно: як-не-як п’ята команда Франції, а ми - шоста України. Як кажуть в Одесі, відчуйте різницю. Однак вважаю, що якби у матчі-відповіді в середині другого тайму за рахунку - 1:2 суддя призначив очевидний пенальті у ворота господарів, то думаю, ми б пройшли далі. На жаль, суддівський свисток промовчав, а потім грубої помилки припустився наш захисник, що призвело до рахунку - 1:3.

- Що дали ці матчі тобі особисто в професійному плані?

- Це абсолютно інші враження у порівнянні з матчами на внутрішній арені. Причому це стосується всіх аспектів: як суто футбольних, так і організаційних. Після таких матчів з’являється нова мотивація до роботи і величезне бажання ще раз зануритися в цю фантастичну атмосферу справжнього свята футболу. А ще я відчув, наскільки різним є ставлення до футболу в Україні і в Європі.

- А якщо детальніше ?...

- Все пізнається в порівнянні. Так от, в Одесі, яка за кількістю населення в десятки разів більша за Ланс, на наш перший матч прийшло 10 тисяч глядачів, а в Лансі – 25 тисяч. Додам, що місто, населення якого 35 тисяч, має стадіон, який може прийняти 42 тисячі вболівальників. А як нас зустріли глядачі – це просто фантастика! Ми щойно з’явилися в тунелі, виходячи на розминку, як весь стадіон встав і привітав нас оплесками. Ми були просто в шоку. Потім нам пояснили, що в такий спосіб нам дякували за гру, яку ми лише повинні були продемонструвати. То скажіть, як після такого можна повністю не віддаватися грі? Та це такий прилив адреналіну, що словами передати просто не можливо. А ще мене вразила велика кількість на трибунах людей старшого віку (причому серед них чимало і жінок) та те, що на футбол люди приходять сім’ями. А яка культура вболівання: упродовж зустрічі весь стадіон співає, підтримує свою команду, але й водночас відчувається їхня повага по відношенню до гостей. Після побаченого в мене з’явилося величезне бажання грати в Європі.

- І де саме, в якому чемпіонаті?

- В принципі, я б погодився на будь-який чемпіонат з п’яти провідних на континенті. Але найбільше мені до вподоби Німеччина та Італія. А якщо казати про клуб, - то „Фіорентина”, за якою я слідкую вже давно. Ще в складі „Карпат” ми якось проводили зимові збори в Італії, поблизу Флоренції. Відвідали тренувальну базу „Фіорентини”, переглянули на стадіоні матчі Серії А. А ще хотів би грати за „Фіорентину”, бо за неї грав Батістута.

- А в „Чорноморці” ти не хотів продовжити кар’єру?

- В Одесі мене влаштовувало все, однак керівництво клубу якось дивно поводилось. З одного боку, казали, що все буде нормально, але з іншого, термін дії моєї угоди добігав кінця, а жодної конкретики не було. Донеччани на мене вийшли з чіткою пропозицією, щойно розпочалося друге коло, але я все відтягував з відповіддю, бо хотів залишитися в Одесі. Однак за п’ять турів до завершення чемпіонату стан невизначеності щодо майбутнього мене дістав, і я поставив свій підпис під угодою з „Металургом”.

- Якщо не секрет, хто з керівництва „Металурга” вів переговори з твоїми агентами?

- Агентів у мене немає. Всі свої питання вирішую сам. А запропонував мені перейти у „Металург” Дмитро Селюк, віце-президент клубу. З ним ми узгодили всі деталі і дійшли порозуміння.

- Як зустріли в новій команді? З ким із гравців „Металурга” був особисто знайомий раніше?

- Саме сьогодні був мій перший робочий день у „Металурзі”, провів два тренування (розмова відбулася 31-го липня. – І.Д.). Зустріли нормально, познайомився з усіма гравцями. Всі хлопці – і українці, і легіонери – мене привітали з прибуттям на нове місце праці. Багатьох своїх нових партнерів знаю по чемпіонату України, але раніше особисто був знайомий лише з Сашою Косиріним та Сергієм Білозором, з якими ми разом грали в Одесі.

- З головним тренером Джосом Дарденом уже мав розмову?

- Так. Він мене привітав з приїздом і сказав, що радий мене нарешті бачити в команді.

- На якій позиції бельгієць має намір тебе використовувати?

- Наскільки я розумію, як і в „Чорноморці”, діятиму на позиції опорного півзахисника.

- Наразі в „Металурзі” чимала конкуренція. Як гадаєш, з потраплянням до «основи» в тебе проблем не буде?

- Звісно, місце в „основі” мені ніхто не гарантував і не гарантує. Все залежатиме від рівня підготовленості. Однак я впевнений у собі і думаю, що гратиму одразу в «основі».

- У Львові знову маєш намір забити „Карпатам”?

- Вдасться забити чи ні - для мене особливого значення немає. Головне, щоб перемогла моя команда. А те, що у двох матчах за „Чорноморець” проти „Карпат” я кожного разу забивав переможний гол, то це, напевно, якийсь фатум. Звісно, поєдинки проти моєї рідної команди для мене не є пересічними. Особливо хотів якомога краще зіграти в першому матчі в Одесі. Хотів довести, що я міг би приносити користь „Карпатам”. А от в другому матчі у Львові, як на мене, „Карпати” виглядали цікавіше за нас. Хоча найбільш справедливим підсумком тоді була б нічия. Однак наприкінці зустрічі я знову забив. Але найбільше мене тішить ставлення львівських уболівальників до мене. Повірте, в Україні жодна команда не має таких відданих фанів, як „Карпати”. До того ж саме львівський глядач найкраще знається на футболі. І це далеко не лише моя думка. Зокрема, саме такого висновку ми нещодавно дійшли в розмові з Іваном Гецком, який нині працює одним із тренерів „Чорноморця”.

- І як же ти гратимеш за „Металург”, у якого практично взагалі нема своїх уболівальників?

- На жаль, це справді так. Але по-перше, потрібно врахувати, що „Металург” це зовсім молодий клуб, а по-друге, в Донецьку є „Шахтар”. Однак я вірю, що коли ми демонструватимемо якісний футбол і зможемо вести боротьбу за серйозні місця, то потихеньку наша наразі невеличка армія вболівальників почне збільшуватися.

Источник: Іван Дупнак, Інформаційний центр ФК „Карпати”