ГЛАВНАЯ    О ПРОЕКТЕ    КАРТА САЙТА    ОБРАТНАЯ СВЯЗЬ    ГОСТЕВАЯ
Георгі Ломая: "У "Карпати" мене "засватав" Ахрік Цвейба"

Разделы

Премьер-лига
Матчи 1я лига
Матчи 2я лига
Матчи Кубок Украины
Статьи
Превью
Итоги
Другие новости
Интервью
Дублеры
Низшие лиги/аматоры
Фарм клубы

Клубы

Цска Киев
Гелиос
Александрия
Сумы
Славутич
Звезда
Сталь Дне-дзержинск
Нафком
Кремень
Динамо Хмельниц-й
Одесса
Игросервис
Титан
Сталь Алчевск
Нива

Кіпер збірної Грузії Георгі Ломая увійде в історію „Карпат” як перший грузинський легіонер у складі львівського клубу. Тому символічно, що розмова кореспондента щотижневика „Карпати” з новачком „зелено-білих” відбулася у приміщенні, де колись було консульство Грузії у Львові…

- Георгі, чому ти вирішив захищати ворота „Карпат” під 28-м номером?

- Усе дуже просто: мене та македонського форварда Хрістіяна Кіровскі „Карпати” дозаявили в четвер, 9-го серпня. А напередодні я відсвяткував свій 28-ий день народження. Тому й попросив, якщо 28-ий номер вільний, нехай він стане моїм. Сподіваюся, що і для мене, і для моєї нової команди він виявиться фартовим.

- Коли ти вперше в житті став у рамку воріт?

- Воротарський стаж у мене вже понад 20 років: вперше став у ворота, коли мені було років шість, може трохи більше, але точно пам’ятаю, що до школи я ще не ходив. Спочатку стояв за дворову команду, їх у моєму рідному Тбілісі чимало, а вже років у десять записався до дитячої футбольної школи „Динамо”.

- У ворота тебе поставили через твій зріст - 193 см?

- Ні, мене ніхто у ворота не ставив, це був мій власний вибір. До того ж я до 12–13 років серед своїх ровесників високим зростом і не вирізнявся. А рости почав уже в підлітковому віці.

- І тобі ніколи не хотілося забивати голи? Адже цим марять усі юні футболісти, тим паче на Кавказі.

- Можливо, я не такий, як решта. Не знаю, але мене ніколи не тягнуло на поле. Навпаки, скільки себе пам’ятаю, завжди подобалося ловити м’ячі, зводити нанівець усі намагання нападників забити гол. Це ж так класно, коли ти одним вдалим рухом руйнуєш зусилля цілої групи суперника, тим більше, коли рятуєш свою команду від здавалося б неминучого гола.

- І ворота яких команд за свою кар’єру захищав Георгі Ломая?

- У Грузії - тбіліських „Динамо” і „Локомотива”, а потім були київське „Динамо” і три російські клуби – підмосковні „Хімкі”, „Луч-Енергія” з Владивостока і московський „Спартак”. А останні півроку я на правах оренди грав у 2-ій німецькій бундеслізі за клуб „Карл Цейсс” з Йєни.

- А тобі відомо, що саме „Карл Цейсс” був суперником тбіліського „Динамо” в 1981 році у фіналі Кубка володарів кубків європейських країн?

- У Грузії про це знає кожен її житель. Це ж чи не найяскравіша сторінка в історії грузинського футболу.

- А чому ти не затримався в Києві?

- Спочатку нібито все йшло нормально, я навіть провів кілька матчів за „Динамо-2”. Однак в останній момент, коли залишалося лише поставити підписи під контрактом, президент київського клубу Ігор Суркіс чомусь передумав, і я поїхав у Росію.

- Однак і там твою кар’єру надто вдалою назвати не можна?

- Справа в тім, що я не підписував контракти з клубами, бо маю особисту угоду із добре знаним у футбольних колах російським бізнесменом Андрєєм Червічєнком, колишнім президентом московського „Спартака”. Тому грав там, де він домовлявся.

- А як виник варіант з „Карпатами”?

- За контрактом, який закінчується 31-го грудня нинішнього року, я належу Червічєнку, але моїми справами займаються мої менеджери Ахрік Цвейба та Мамука Джугелі – добре знані в минулому гравці. Вони зателефонували і сказали, що мене запрошують у „Карпати”. Я практично одразу погодився, бо пропозиція, на відміну від інших, була конкретною і з нормальними умовами.

- На який термін ти підписав з „Карпатами” угоду?

- Наразі на шість місяців на правах оренди, а далі буде видно. Якщо моя гра влаштовуватиме керівництво та тренерський штаб, а мені сподобається у Львові, то підпишемо вже повноцінний довгостроковий котракт. Так що все в моїх руках, головне - добре тренуватися і демонструвати високий рівень майстерності.

- А чому ти не залишився в „Карл Цейсс”?

- В принципі, я був не проти, аби продовжити кар’єру в Йєні: у 2-ій бундеслізі доволі пристойний футбол, а про рівень життя в Німеччині взагалі нема що говорити – все просто супер. Керівники „Карл Цейсс” також були не проти продовжити співпрацю. Однак по завершенні минулого сезону зросла ціна моєї оренди, і німці прийняли рішення відмовитися від моїх послуг. За таких обставин від мене нічого не залежало, і я спакував валізи.

- Де і з ким ти готувався до нового сезону?

- Контракт з „Карл Цейсс” закінчився 31-го травня. Після цього я кілька тижнів відпочивав, а потім розпочав підготовку в складі тбіліської команди „ВІТ-Джорджія”.

- Ти мав намір повернутися на батьківщину?

- Ні, просто за цю команду на позиції захисника грає мій молодший брат Давід, якому 22 роки. Також я добре знаю президента „ВІТ-Джорджії” і з його дозволу тренувався влітку разом з ними.

- А знову грати у чемпіонаті Грузії не хотів?

- Та ви що, смієтеся? Це навіть не один, це два кроки назад. Адже рівень футболу в Грузії, на жаль, надто низького рівня. Практично у всіх клубів серйозні фінансові проблеми, а тому кожен більш-менш талановитий хлопець при першій-ліпшій нагоді їде за кордон. Усе впирається в економіку – підніметься рівень життя в країні, встане на ноги і футбол.

- А що, економіка в Грузії не розвивається?

- Та розвивається, але надто повільними темпами. А причина цього явища криється в політичній кризі. От і виходить якесь замкнуте коло.

- Коли ти востаннє стояв у рамці в офіційному матчі?

- На початку червня, коли збірна Грузії на виїзді проводила відбірний поєдинок до Euro-2008 з командою Франції. На жаль, ми тоді поступилися з мінімальним рахунком - 0:1. Однак потрібно визнати, що французи до перемоги з більшим рахунком були значно ближчі, ніж ми до нічиєї.

- Сподіваєшся зіграти 8-го вересня у матчі Грузія – Україна?

- Це питання вирішуватиме головний тренер нашої збірної німець Клаус Топмеллер. Наразі в мене було надто мало ігрової практики. Тому дуже важливо отримати її тепер, коли я визначився зі своїм найближчим майбутнім. Однак на збір перед товариським матчем із Люксембургом, який відбудеться 22-го серпня, мене викликали. Значить, Топмеллер в мене вірить.

- Яке значення мають для тебе виступи за національну збірну Грузії?

- Збірна – це для мене святе. Зрештою, як і для будь-якого грузина.

- Тоді поясни, чому збірна Грузії, маючи у своєму складі більш ніж достатньо насправді висококваліфікованих гравців, ніяк не може стати принаймні міцним середнячком європейського футболу?

- Це питання не дає спокою кожному з футболістів нашої збірної. Раніше вважалося, що нам бракує ігрової дисципліни, а тому потрібен авторитетний тренер з-за кордону. Тепер він є, але результату й надалі немає. Якось Георгі Деметрадзе пожартував, що тому, хто знайде відповідь на це запитання, варто вручити Нобелівську премію. Схоже, що це був не жарт...

- І все ж інколи збірна Грузії тішить своїх фанів не лише хорошою грою, а й гучними перемогами.

- Особливо запам’яталася перемога над збірною Росії у відборі до Euro-2004. Тоді через неполадки зі світлом ми двічі виходили на поле в тбіліському матчі. І все ж перемога була за нами – 1:0. Я стояв в обох матчах. Їх запам’ятаю на все життя. Ну й звісно те, як вся Грузія святкувала перемогу над „старшим братом”. Адже в тих поєдинках Грузія – Росія був не лише футбол, а й чимало політики. А для мене та перемога мала продовження. Саме після неї мене запросили до Росії.

- У складі збірної кілька років тому ти приїздив до Львова на матч Україна – Грузія. Щоправда, тоді на поле не вийшов. Чи пам’ятаєш той поєдинок?

- Звісно, пам’ятаю. Тоді в попередній грі зі збірною Молдови я отримав невеличкий струс мозку. Тому у Львові залишився в запасі. Якщо бути справедливим, то ми у тій зустрічі аж ніяк не заслуговували на поразку 0:2 – гра була рівною. Добре запам’ятав і атмосферу на львівському стадіоні – переповнені трибуни, які упродовж всієї зустрічі шалено підтримують свою збірну. Точнісінько, як у Тбілісі на матчах збірної Грузії. А ще мене вразило, як весь стадіон співав гімн. Зовсім не так, як у Москві, де кожному вболівальнику поклали на стільчик папірець з текстом.

Источник: Іван Дупнак, Інформаційний центр ФК „Карпати”
Яндекс.Метрика
Клубы

ФК Львов
Олком
ФК Харьков
Горняк
Полтава
Верес
Прикарпатье
Шахтер Светловодск
Черноморец
Металлург Донецк
Говерла
Буковина
Рось
Енергетик
Волынь
Бастион
Севастополь
Оболонь
Десна
Николаев
Крымтеплица
Нефтяник
Мир
Олимпик
Скала
Днепр Черкассы
Энергия
Арсенал БЦ
Авангард
Еднисть
footballnews 2013 - архив новостей украинского футбола с 2003 года