Увесь Львів з нетерпінням очікує матчу між „Карпатами” та чинним чемпіоном України „Шахтарем”, який відбудеться найближчої суботи. Особливий інтерес у фанів викликає приїзд до міста Лева у складі донеччан вихованця „Карпат” Богдана Шуста. Проте кіпер „Шахтаря” та збірної не є єдиним вихованцем львівського футболу в команді Мірчі Луческу. Один з найперспективніших вітчизняних захисників Дмитро Чигринський з 1999 по 2003 рік пізнавав ази футболу під керівництвом знаного львівського фахівця, старшого тренера УФК Ярослава Дмитрасевича. Саме з питання про те, які спогади залишилися в Дмитра від львівського періоду кар`єри, розпочалася його розмова з кореспондентом тижневика "Карпати".

- З навчанням у львівському УФК в мене пов’язані одні з найприємніших спогадів у житті. До Львова я приїхав з рідного Ізяслава по закінченні сьомого класу і грав у команді Ярослава Івановича Дмитрасевича з першого дня її створення. У нас була напрочуд дружня команда, ми разом проводили практично увесь час - як на полі, так і поза його межами. Лише тепер, перебуваючи в таборі „Шахтаря”, я усвідомив, як це чудово, коли в колективі всі свої.

- З легіонерами в Донецьку українцям важко знайти спільну мову за межами футбольного поля?

- Ні, з мікрокліматом в „Шахтарі” все гаразд. Зокрема, на базі та під час виїздів між гравцями нормальні людські стосунки. Хоча зрозуміло, що за межами бази у кожного своє життя і свої інтереси. А якщо вільний час хтось і проводить разом, то це, як правило, співвітчизники.

- І з ким з партнерів по „Шахтарю” найчастіше спілкується Дмитро Чигринський?

- Звісно, з Шустом. Ми з Богданом не просто приятелі, а справжні друзі. Навіть його одруження з Оксаною аж ніяк не позначилося на наших стосунках. Я наразі холостяк і найближчим часом змін в особистому житті ніяких не планую, але це не заважає нам мати спільні інтереси й окрім футболу.

- А як давно ви з Богданом дружите?

- Тільки-но почали виступати за збірну України. А до того ми навіть не були знайомі. І це при тому, що грали в одному місті, у Львові. Більше того, наші команди – УФК і „Карпати” неодноразово зустрічалися на полі, але я навіть не пам’ятаю Богдана в тих матчах. Напевне тому, що Шуст тоді в своїй команді був запасним і як він сам зізнається, навіть не був схожим на воротаря. Натомість Богдан каже, що мене по тим матчам добре запам’ятав.

- До речі, а хто частіше в тих дербі брав гору і чим вони особисто тобі запам’яталися?

- Грали ми з перемінним успіхом. А найбільше в пам’яті залишилося те, як кілька разів всі хлопці нашої команди УФК саме перед іграми з „Карпатами”, а вони для нас завжди були найпринциповішими, стриглися наголо. У такий спосіб ми демонстрували свою єдність і готовність зробити все заради перемоги. В усякому разі нам тоді так здавалося.

- А сам грати за „Карпати” не мріяв?

- А хіба можна жити у Львові і не мріяти про те, аби одягнути зелену футболку „Карпат”? „Карпати” – це для мене, як і для решти хлопців УФК на той час, була вершина, до якої ми прагнули всім серцем. Ярослав Іванович постійно нас націлював на те, що саме ми, вихованці львівського футболу, маємо складати кістяк „Карпат”. До речі, за „Карпати” до переїзду в Донецьк я таки встиг провести кілька матчів. Щоправда, зіграв я за третю команду в другій лізі. І все ж...

- Кваліфікація Ярослава Дмитрасевича ні в кого не викликає жодних сумнівів. А що особисто тобі дала співпраця з цим фахівцем?

- Він з кожного учня намагається не лише зробити вправного футболіста, а перш за все сформувати особистість і порядну людину. А серед інших тренерів Ярослава Івановича виділяє вміння виховувати в гравцях дисциплінованість як в грі і на тренуваннях, так і в побуті, де його чудово доповнювала наша вихователька Демчина Любов Ярославівна.

- Чи підтримуєш стосунки зі своїм дитячим тренером?

- Періодично ми зідзвонюємося, хоча, напевне, треба це робити частіше. Також я в інтернеті слідкую за виступами його нинішніх вихованців у першості України, де вони мають непогані шанси вийти в фінальну пульку. Розповідав він мені і про найталановитіших своїх учнів сьогодення. Дасть Бог, з кимось з них, можливо, ще пограємо в одній команді. А ще, згадуючи умови, в яких тренуються діти у Львові, і не лише в УФК, хочу сказати таке. Їх неможливо порівняти з тими, що мають юні футболісти в академії „Шахтаря”. В Донецьку і головна команда, і початківці мають практично однакові ідеальні умови для роботи. А у Львові, хай на мене не ображаються жителі цього прекрасного міста, якщо порівнювати з Донецьком, просто злидні! Я взагалі дивуюся, як за таких умов львівські тренери примудряються готувати кваліфікованих спортсменів.

- Чого очікуєш від матчу „Карпати” – „Шахтар”?

- Перш за все цікавої і безкомпромісної гри. Можливо, для мене приїзд до Львова не буде настільки хвилюючим як для Шуста, але, повірте, я також очікую його з особливими переживаннями. Ми з Богданом вже казали нашим партнерам, що у Львові нам доведеться нелегко з огляду не лише на особливе бажання гравців „Карпат” проявити себе перед своїми фанами, а й з причини особливої атмосфери на трибунах, яку вміють створювати лише львівські вболівальники.

- А чи не бояться у „Шахтарі”, що у Львові їх зустрінуть не надто гостинно?

- По-перше, нам до такого не звикати. По-друге, як на мене, то значно приємніше і легше грати, коли фани шаленіють, навіть якщо вони підтримують суперника, бо в іншому разі інколи навіть не хочеться виходити на поле. А по-третє, в „Шахтарі” ще не забули про кубкову поразку у Львові півторарічної давнини. Виграш у „Карпат” в першому колі в Донецьку – це добре, але мої партнери прагнуть взяти реванш саме на полі стадіону „Україна”. Так що я не сумніваюся: поєдинок „Карпати” – „Шахтар” стане справжнім десертом для футбольних гурманів.

Источник: Іван Дупнак, Інформаційний центр ФК „Карпати”