Львів2:3Геліос

Баглай 25, Гриценко 41 Данченко 7, Горкун 35, Бессалов 89

Бабак, Гриценко, Щастливий, Жданов, Середа (Рябовол 39), Баглай (Мазяр 62, Теплий 79), Г.Баранець, Б.Баранець, Горецький, Лукашук (Гамарник 54), Деревльов (Войтович 13) Лазарчук, Ремезовський, Аніщенко, Лебединець, Волошин, Сизихін, Гостєв (Бессалов 56), Данченко (Тарасенко 72), Запояска (Бойко 88), Коваленко (Фененко 77), Горкун (Помазанов 68)

Попередження: Горецький 14, Щастливий 20 Попередження: Лазарчук 18, Аніщенко 33, Сизихін 45, Горкун 49, Ремезовський 74

Вилучення: Г.Баранець 45 Вилучення: Лебединець 69

Через дощ львівським футболістам вперше у цьому сезоні довелось грати майже при порожніх трибунах. Але ті нечисленні уболівальники, що, незважаючи на негоду, все-таки прийшли на стадіон СКА підтримати ФК „Львів”, побачили на полі справжню боротьбу, у якій трохи сильнішою виявилася харківська команда. Мабуть, на фізичній формі львів’ян значною мірою позначився виснажливий кубковий матч проти „Металіста”. У психологічному ж плані, за словами Богдана Бандури, гравці „Львова” швидше відновились, ніж після перемоги над „Карпатами”.

З перших хвилин поєдинку проти третьої харківської команди Богдан Бандура випустив на поле практично тих самих футболістів, які грали проти „Металіста”. Лише замість Гамарника у стартовому складі з’явився Середа. Дивно, але чомусь саме ті гравці, які не брали участі у кубковому двобої і мали більше часу для відпочинку, не змогли вписатись у гру в матчі з „Геліосом”. Ні Середа, ні Мазяр, який вийшов на заміну у другому таймі, нічим суттєвим на полі не відзначились і були майже непомітними. Також нічим не запам’ятався Рябовол, який у першому таймі вийшов на поле замість Середи. Нападник не зміг себе проявити в атаці і другому таймі Богдан Бандура перевів його у лінію півзахисту.

Вже на початку зустрічі мали забивати львів’яни: Деревльов віддав пас Г. Баранцю, той зловив на протиході одного з харківських захисників і пробив, та на заваді стала нога харківського голкіпера. Першими ж відкрили рахунок гості. Знаходячись недалеко від штрафного майданчика, Данченко несподівано вирішив нанести удар по воротах, чого явно не очікували львівські захисники й Бабак, який трохи вийшов з воріт і вже був безсилий врятувати свою команду від голу. Ще за хвилину повторити досягнення Данченка намагався Коваленко, але його удар з-за межі штрафної пролетів повз ворота.

Значною мірою небезпечні моменти біля власних воріт львівські футболісти створювали собі самі, причиною чому, мабуть, було мокре поле. Наприклад, Бабак двічі вибивав м’яч на Запояску, який відразу ж розгортав гострі атаки. Під час першої з них Запояска прострілив у карну зону, львів’яни невдало вибили м’яча, який дістався Волошину. Харківський захисник пробив, однак львівський голкіпер зміг зреагувати на удар. А другим „подарунком” від Бабака Запояска вирішив скористатися сам і, пройшовши по флангу до воріт, мало не відправив м’яч у дальню хрестовину.

На 17-й хв. львів’яни провели швидку контратаку і вибили м’яч на Баглая, який по правому фланзі помчав на побачення з Лазарчуком. Проте голкіпер вчасно зорієнтувався в ситуації, вийшов з воріт і, хоч з порушенням правил, за що отримав жовту карточку, але зупинив Баглая і не дав йому зрівняти рахунок. Втім, невдовзі гравці „Львова” все ж таки забили. Атаку розпочав Гриценко, який з центру поля перевів м’яч на Войтовича, Юрій відразу ж переправив „смугастого” в штрафний майданчик, звідки Баглай головою (м’яч летів приблизно метр над землею!) вразив нижній лівий кут воріт. До речі, у день матчу Миколі Баглаю виповнилось 30 років, тож можна стверджувати, що відзначити свій день народження нападнику вдалось. Хоча з впевненісю можна сказати, що радість була би більшою, якби його команда перемогла.

За кілька хвилин після відновлення рівноваги „Геліос” знову вийшов вперед. Коваленко наніс удар по воротах, Бабак не зміг зафіксувати мокрий від дощу м’яч у руках, і Горкун, зігравши першим на добивання, змусив львівського голкіпера капітулювати. Та перевага харків’ян у рахунку довго непротрималась. Оборонці „Геліоса” поблизу власної карної зони не за правилами зупинили прохід Г. Баранця, який на пару зі своїм братом умудрявся демонструвати свою техніку на слизькому полі. Пробивати штрафний удар, як за звичай, підійшов Гриценко, який потужним ударом не залишив жодних шансів Лазарчуку. Стандарти у виконанні Гриценка завжди вирізнялись гостротою, однак у цьому сезоні (до сьогоднішнього матчу) львівський захисник зі штрафного востаннє забивав у другому турі у ворота сумського „Спартака”.

А остання хвилина першого тайму стала останньою у зустрічі для Г. Баранця. Григорій, якому самому добряче дісталося у одному з ігрових епізодів, під час боротьби у штрафному майданчику, коли львів’яни готувались пробити ще один стандарт, вдарив Ремезовського, за що одержав від арбітра Віктора Праднікова червону картку.

Тож другу половину гри господарі почали у меншості. Маючи кількісну перевагу, футболісти „Геліоса” виглядали краще і створили біля воріт Бабака декілька небезпечних атак. Особливо варто відзначити штрафний удар Волошина, після якого лише Войтович встиг винести м’яч з пустих воріт. Також небезпечно пробивали Лебединець, Волошин і Сизихін, проте їхні удари не досягли цілі. У „Львова” хорошу нагоду перевірити реакцію харківського голкіпера втратив Мазяр. Б. Баранець під час контратаки обіграв у центрі поля Коваленка, Волошина і Лебединця, і віддав передачу на Володимира, однак той пробив далеко від площини воріт.

На 69-й хв. арбітр урівняв в обох командах кількість футболістів на полі. За грубе порушення правил над Мазяром „червоне світло” перед собою побачив Лебединець, після чого гра стала рівною. Непогану триходівку провели Щастливий, Теплий і Гамарник, але удар останнього був слабким і Лазарчук без труднощів забрав м’яч у руки. Не вразив ворота і Войтович, який головою пробивав після подачі кутового – знову на заваді став Лазарчук. А вже наприкінці матчу харків’яни скористались помилкою львівських футболістів у захисті, які, можливо, подумки вже були у роздягальні, і залишений оборонцями Бессалов буквально розстріляв ворота Бабака.

Остання можливість врятувати матч була у „Львова” у доданий час. На підступах до штрафного майданчика захисники „Геліоса” порушили правила проти Теплого, тож Гриценко мав нагоду повторити свій удар зі штрафного. Однак Артур пробив над перекладиною, а вже за кілька секунд арбітр дав фінальний свисток.

Богдан Бандура: „В першу чергу я хотів би подякувати своєму колезі за те, що він дав згоду, щоб перенести гру на один день. Повірте, в даному випадку один лишній день відновлення – це великий плюс. Ми сьогодні грали від оборони, тому що від оборони грати завжди легше. Враховуючи, що останній матч ми провели всього три дні тому і вилучення, яке було (за тих 25 хв., що ми грали в меншості, ще більше накопичилась втома), якщо б матч закінчився унічию, я був би задоволений. На жаль концентрація уваги у кінці матчу підвела. Це також говорить про втому, і тому я у жодному випадку не можу дорікнути своїм футболістам. Якщо скласти всі ці мінуси, виходить такий результат”.

Александр Севидов: “Мы смотрели игру соперника с «Металлистом». «Львову» совсем немного не хватило, чтобы выбить из розыгрыша Кубка еще одну команду высшей лиги. Мы хотели задать высокий темп, потому что восстановиться за три дня после 120 минут игры за Кубок невозможно. Я могу сказать, что игра получилась боевой и была с обоюдными возможностями для победы. Нам сегодня чуть больше повезло, чем сопернику. Поэтому уже при счете 2:2, при уже уравненных составах кто забил бы мяч, тот бы и выиграл. Эта игра может и докатилась бы до ничейного результата, но нам повезло чуть больше. Это была одна из самих тяжелых наших игр и такое обилие карточек, наверное, говорит, что ни одна из команд сегодня не хотела уступать».