Львів. 

2 500 глядачів (згідно інформації ПФЛ)

Головний арбітр: Геренда, Калуш

Асистенти: Кревський, Вишгород; Александренко, Винниця

Львів2:1Закарпаття (Ужгород)

Б. Баранець 21, Г. Баранець 86 Бундаш 55

Радь, Гальчук, Романюк, Федорчук, Г. Баранець, Даньків (Горецький 61), Теплий, Б. Баранець, Чепурненко (Панас 46), Ільчишин (Ханас 90), Ільків Романенко, Чижевський, Кривошеєв, Аладашвілі, Донець, Вишняк, Микуляк, Ксьондз (Браіла 88), Діденко, Бурий (Бундаш 46), Зелді (Марцваладзе 46)

Попередження: Даньків 41 Попередження: Вишняк 26, Діденко 70

Перед початком поєдинку важко було віддати комусь перевагу. Адже, незважаючи на вищоліговий статус ужгородського клубу, львів’яни ще минулого сезону показали, що можуть на рівних грати зі «Закарпаттям». Крім того, на користь «Львова» було те, що матч відбувався у Добромилі, на стадіоні, де «синьо-золоті» поки що не програвали, забивши у двох матчах дев’ять голів у ворота суперників. Тож розраховувати на легку перемогу не могла жодна з команд.

І справді, протистояння на полі протягом матчу було неабияке. Хоча гольових моментів було не так вже й багато. Першими відкривати рахунок у зустрічі мали львівяни, які, до речі, вперше вийшли на поле з написами прізвищ на футболках. Григорій Баранець обіграв трьох оборонців і зробив простріл на Євгена Чепурненка, який перебував біля воріт. Чепурненко спробував переправити м’яча у ворота, проте в цьому епізоді захисники і голкіпер «Закарпаття» зіграли надійно і відвели небезпеку.

Трохи згодом прострілив у штрафний майданчик ужгородської команди Валерій Федорчук, але досвідчений Олександр Чижевський виявився сильнішим від Олега Теплого і не дав можливості львівському нападникові відзначитися. Втім, за деякий час львів’яни таки забили. Сергій Зелді у карній зоні необачно зіграв проти Бориса Баранця, і арбітр зустрічі призначив пенальті. До одинадцятиметрової позначки підійшов сам потерпілий: невеликий розбіг – і м’яч опиняється у сітці воріт.

За кілька хвилин ще більш ускладнити становище «Закарпаттю» міг Олег Теплий, який, замикаючи навіс, з двох метрів влучив у воротаря. Це була остання нагода гравців «Львова» забити до перерви. Решту ігрового часу першого тайму свої умови диктували гості. Однак, незважаючи на численні атаки, львівські оборонці вчасно ліквідовували небезпеку, тому справжніх загроз для воріт Андрія Радя практично не було. Зовсім трохи бракувало «Закарпаттю» для відновлення рівноваги в момент, коли завдавав удару Анатолій Діденко: м’яч пролетів низом недалеко від штанги.

У другому таймі гості продовжили штурмувати ворота «Львова». Під час однієї з атак, вибиваючи руками м’яча, отримав пошкодження львівський голкіпер. Лікарі команди довго приводити Андрія Радя до тями, Степан Юрчишин нервував, а на поле вже був готовий вийти третій воротар «Львова» Андрій Петров (Мар’ян Марущак травмований), проте Радь таки зумів продовжити гру.

А невдовзі гравці ужгородської команди таки зрівняли рахунок. Причому забили «з нічого». Здавалося б, львівські футболісти все тримали під контролем, коли зненацька Мирослав Бундаш, який вийшов на заміну по перерві, влучним ударом відправив «смугастого» у правий кут воріт. Отар Марцваладзе, який теж з’явився на полі у другому таймі, відразу забрав м’яча з сітки і поніс у центральне коло. Очевидно, в плани «Закарпаття» не входили два додаткових тайми і вирішити вихід у наступне коло гості хотіли ще до закінчення основного часу.

Підтвердженням цьому можуть бути числені атаки гостей після забитого голу. Хоча, можливо, самі львів’яни, приголомшені пропущеним м’ячем, не змогли відразу зібратися і продовжити боротьбу, тож на полі була суцільна перевага «Закарпаття». Спочатку мало не забив Павло Ксьондз, згодом головою завдавав удару Бундаш – в руки голкіперові, вище воріт пробив Андрій Донець, були й інші атаки, які не увінчалися успіхом.

Десь хвилини з 70-ї господарі вирівняли гру, а вже в останніх десять хвилин матчу почало здаватися, що після основного часу гру буде продовжено. Аж тут ініціативу у свої руки, точніше ноги, взяв Григорій Баранець. З-за меж штрафного майданчика він завдав потужного і надзвичайно видовищного удару у дальній кут. Всеволод Романенко був безсилим, щоб допомогти своїй команді – 2:1.

Гравці «Закарпаття» ще спробували відігратися і їм це майже вдалося: вже у компенсований час з гострого кута пробивав Анатолій Діденко, однак м’яч у ворота не потрапив, а львівські захисники не дозволили іншим ужгородським футболістам перенаправити шкіряну кулю у сітку воріт. Пролунав фінальний свисток і гравці «Львова» кинулись вітати один одного з перемогою. Раділи з футболістами і вболівальники на трибунах. Під оплески та вигуки «Молодці!» львівська команда пішла в роздягальню. Ну а про настрій «Закарпаття» можна судити хоча б з того, що тренери клубу відмовилися прийти на післяматчеву прес-конференцію.

Степан Юрчишин: «Передусім я хочу привітати свою команду з хорошим результатом і змістовною грою – все ж таки ми протистояли команді з вищої ліги. Сьогодні ми дуже добре зіграли. Щоправда, на початку другого тайму команда трохи знітилася, однак згодом ми знову знайшли свою гру і досягли закономірного результату».