Найбільше з українських футболістів на чемпіонатах світу зіграв легендарний футболіст київського “Динамо” та збірної СРСР Володимир Безсонов – 10 матчів на трьох Мондіалях.

Зараз Володимир Васильович перебуває в Києві і часом називає себе менеджером своєї зіркової дочки – чемпіонки світу з художньої гімнастики Анни Безсонової. Але зізнається, що сумує без тренерської роботи і чекає пропозицій. У нашій розмові з Володимиром Безсоновим ми торкнулися історії його виступів на трьох чемпіонатах світу та перспектив збірної України в Німеччині.

"Зіграти на чемпіонаті світу – це потрапити на іншу планету"

- Володимире Васильовичу, останні контрольні ігри збірної України – три перемоги і нічия з сильною Італією – налаштовують на оптимістичний лад?

- Для футболістів головне завдання у таких матчах – уникнути травм. Бо якщо серйозно грати, то без ушкоджень не обходиться. Друге завдання – налагодити зв’язки у грі, випробувати якісь тактичні новинки.

Зіграти на чемпіонаті світу – це потрапити на іншу планету. Турніри проводяться раз у чотири роки, футболісти усвідомлюють, що більше такого шансу можуть і не отримати, тому грають на максимумі своїх можливостей. Якщо хтось готовий на 150 відсотків, то будьте певні – викладеться на всі двісті. Ще один момент: у країні, де проводиться чемпіонат, все живе футболом. Важливо вберегти футболістів від зайвого непотрібного галасу, не дати психологічно “перегоріти”.

- Вважається, що нашій команді у Німеччині пощастило з групою...

- Справді, на перший погляд лише Іспанію можна віднести до ґрандів світового футболу. Але чемпіонат світу – непередбачуваний турнір. Чи з Азії команда, чи з Африки, але це найсильніші представники своїх континентів. Футбол у світі зараз вирівнюється. Тому не може бути й мови про самовпевненість у матчах з Тунісом і Саудівською Аравією.

- Недавні травми Шевченка і Реброва можуть вплинути на готовність збірної?

- Мені складно судити, в якій формі вони зараз перебувають. Усе залежить від них. Це досвідчені професіонали, тому до матчу з Іспанією вони мають підійти у бойовій готовності.

- Чи може посилити команду Блохіна квартет віце-чемпіонів молодіжної першості Європи, адже ті ж Яценко і Чигринський наробили чимало помилок у фіналі з Голландією?

- На їхні дії вплинуло надмірне хвилювання і бажання зіграти найкраще. Але добре, що загартувалися і пройшли через горнило такого турніру. Звичайно, у Німеччині в основі їх не випускатимуть, але допомогти команді вони зможуть.

- Олег Блохін натякав, що результати контрольних матчів не мають значення, до того ж команда на початку червня має потрапити у функціональну яму. Чи можна припустити, що збірна до Мондіалю-2006 готується за принципами Валерія Лобановського і його наукового фаворита Анатолія Зеленцова – важкий старт з подальшим покращенням форми?

- На мою думку, це загальна тенденція. На молодіжному чемпіонаті Європи Голландія також грала по наростаючій, вийшовши на пік форми під час півфіналів. Сплеск емоцій і готовності не повинен припасти на перший матч.

Італія-90

- В Італії команду вже збирали з цілої Європи?..

- Тоді вже у нас з’явились легіонери. Це була все та ж команда, але на кілька років старша. У першому матчі з Румунією ми не реалізували кількох моментів, а суперник свої використав. Гадаю, вплинуло те, що нашу резиденцію в Чокко було розміщено на півночі Італії, в горах, а перші матчі ми грали на півдні – у Барі та Неаполі. З бази виїжджали автобусом, згодом нас пересаджували на гелікоптер, а вже у Пізі – на літак. А потім таким же маршрутом назад. Це не могло не вплинути на гравців.

- Можна припустити, що Лобановський, як і два роки перед тим на чемпіонаті Європи, сподівався вивести команду на пік форми в другій половині чемпіонату?

- Так, але ця вже випробувана схема підготовки не спрацювала. У другому матчі з Аргентиною все той же Фредріксон гру рукою Марадони не побачив, і мене з поля вилучив. Через кілька днів його за таке суддівство відправили додому. У третьому поєдинку команда “впіймала” швидкість і розгромила Камерун, та було вже пізно. Наші суперники по групі, Аргентина та Румунія, зіграли у потрібну нічию, а нам залишилося пакувати валізи...

Тисяча шрамів

- Про неймовірну кількість травм у вашій кар’єрі ще досі ходять легенди...

- Напевно, мені більше діставалося, бо ліз у боротьбу, не жаліючи ні себе, ні суперника. От і нажив собі тисячу шрамів...

- Ви вважаєте свою тренерську кар’єру успішною?

- Так, у всіх клубах, де працював, починаючи з дубля “Динамо”, отримував задоволення від роботи. Попробував себе і в Туркменії, де готував збірну цієї країни до Азійських ігор. Зараз сиджу без роботи, хоча бажання тренувати є.

- Володимире Васильовичу, який ваш прогноз на виступ збірної України в Німеччині?

- Мають вийти з групи. Далі все залежатиме від суперника, на якого потраплять в іграх на виліт.

- А від кого з наших футболістів можна чекати яскравого виступу?

- Та тут усі мають старатися вистрелити. У першу чергу – Шевченко, адже це його перший чемпіонат світу.

- Ви поїдете до Німеччини?

- Постараюсь. До жодного тренерського пулу нашої федерації я не потрапив, просто зберемось разом з друзями-бізнесменами (сміється).

- Матчі яких команд ще відстежуватимете?

- Намагатимусь подивитися всі матчі, але вболіватиму лише за Україну!

Мексика-86

- Зате до Мексики збірна СРСР приїхала в ідеальній формі...

- За місяць до того київське “Динамо” вдруге здобуло Кубок кубків, тому Лобановський, який в останню хвилину замінив на тренерській лаві Малофеєва, взяв у команду майже всіх динамівців. Все було іншим: підготовка, мотивація. В Іспанії ми лише відчули, що можемо, а в Мексиці вже хотіли щось виграти, але знову не дали арбітри...

- Дехто вважає, що за потенціалом це була найкраща збірна СРСР за історію?

- Цілком можливо. Згодом Ігор Бєланов отримав “Золотий м’яч” найкращого футболіста континенту, а через два роки практично ця ж команда грала у фіналі чемпіонату Європи. У Мексиці ми розгромили Угорщину, перемогли Канаду і нарівні зіграли з Францією.

Та й у грі з Бельгією не було ніяких помилок! Помилки пішли після відмашки бокового арбітра, коли головний суддя швед Фредріксон чомусь зарахував нам гол з офсайду. Бо в іншому випадку ми б не доводили справу до додаткового часу. Потім був ще один гол з офсайду і вже тоді пішли помилки...

- Кажуть, після матчу футболісти у роздягальні плакали...

- І плакали, і кричали... А Лобановський взагалі був в істериці. Коли вже розпочався додатковий час, він, шокований перебігом подій на полі, вибіг до лінії поля і почав кричати до мене, мовляв, що ви там виробляєте? Та коли ми вже в готелі ще раз переглянули відеозапис матчу, він визнав, що був неправий...

Іспанія-82

- У 1982 році в Іспанії цей емоційний сплеск збірної СРСР припав якраз на стартовий матч з Бразилією?

- Так, в Іспанії ми зарано завершили боротьбу, так і не програвши нікому по грі. Але до цього турніру ми просто не були готові фізично. Мабуть, вплинуло й те, що команда готувалась під керівництвом тренерського тріумвірату – Костянтина Бєскова, Валерія Лобановського і Нодара Ахалкаці. Відбірний турнір ми пройшли блискуче, і Бєскову варто було б самому керувати. Але, ймовірно, через те, що збірна Союзу перед тим 12 років не грала на чемпіонатах світу, він не захотів брати відповідальність на себе.

Іспанія запам’яталась нам неймовірною спекою. У першому матчі ми мали перемагати Бразилію, якби не іспанський арбітр Кастільо. За дивним збігом обставин на трьох чемпіонатах світу, де я грав, нас засудили. І всіх трьох арбітрів після матчів збірної СРСР відправляли додому через грубі помилки. Не маю доказів, що це було навмисно, але факт...

У матчі з Бразилією нас серйозно не сприймали, і весь стадіон вболівав за суперника. Цю команду Теле Сантани досі вважають найкращою з усіх, які бразильці привозили на чемпіонати, хоча вона нічого й не виграла.

Баль відкрив рахунок дальнім ударом, майже відразу могли відзначитись Шенгелія і я, але не пощастило. У чвертьфінальному груповому турнірі завдяки голу Оганесяна вирвали перемогу над Бельгією. У вирішальному матчі з Польщею суперників влаштовувала нічия. Це були часи польської “Солідарності”, тому, звісно, вся європейська преса була проти нас. Ми мали перемагати, але просто не вистачило сил. Гра була “нульовою”, потрібно було лише трішки додати, а не було чим...